Щойно мав ленч із Сєрьогою. Чотири бутерброди з ковбасою і літрова банка малосольних огірків на двох. Ну і ще чай... Бутерброди чомусь закінчилися швидко, тому огірки доїдали з чаєм.

...Сєрьога, домиваючи порожній бутильок: "Я думав банки хоч на три дні вистачить...".

Я тепер "прєсса"! Офіційно! Хавайтесь усі! :))

Вчора відмічали день народження Ігоря. Наклєпався в дрова. Другий тайм говнотєатра під назвою "Динамо"-"Інтер" і все, що було після нього, не пам"ятаю. Про рахунок дізнався в 4:00 ранку. Алєкс сказав. Але тоді мені, по-моєму, уже було до сраки.
Ночував у Алєкса. Точніше з Алєксом на квартирі його брата. Зранку просинаюсь і розумію, що лежу в кімнаті з рожевими стінами і всякими рюшечками на вікні, що постільна білизна на моєму ліжку теж рожева, подушки вишиті сердечками, а над головою валяється ціпа купа плюшевих мішок і всякої іншої хуйні. Це піздєц, товариші! Я ночував у лігві блондинки!!
Як виявилось, Алєкс поклав мене в кімнату братової дочки (їй 17, зараз на місяць полетіла в Лондон, в якусь там ахуєнну школу), а сам спав у кімнаті брата...
Дрихнули до 12-ої, а потім я згадав, що на 13:00 у мене зустріч із замовником. Бля. Замовник, по ходу, прозрів. Бідолаха від перегару ледь під стіл не звалився :))
Отаке...

...black cars, black hearts,
all black everything
and across the black birds

© Jay-Z feat Rihanna, "Run This Town"

Шось поперло на всяку хуйню. Звиняйте, хлопці...

Сміливість і безрозсудний ризик - це одне й те ж саме. Відрізняється тільки результат.

Галина Вдовиченко та я :)

Не перестаю дивуватись тому, як воно буває. Найкращі дні завжди починаються просто препаскудно.
Сьогодні знову те ж саме :) Зранку готовий був вішатись, останні два дні взагалі не спав, не їв, тільки жував соплі. А зараз... зараз......... Бразилія.
Це Бразилія, чуваки! :))
Не Близький Схід і ніяка там Азія.

Тому пішли всі, все і вся у сраку!!!
Життя надто коротке для того, щоб марнувати його на рюмсання!

Валєрій Кіпєлов, як на мене, канєшно, повний мудак. І через те, що "Арію" розвалив, і через те, що сам нічого толкового після того не створив, і через те, що почав виступати на всяких попсових тусовках типу "MTV". А ще він часто жує жуйку під час концертів. Прямо під час пєснопєнія.
Але... але за "Я - свободен!" велике спасибі чуваку... Однією своєю піснею він перекриває не тільки свої недоліки, але й недоліки всього російського року...
Вчора прослухав разів з 200 за день...

Нас, наче злодіїв на місце злочину, тягнуло на місце вчорашньої пригоди...
[далі багато фоток і зовсім мало букв]
( Read more... )

Valle de la Muerte

...А отепер, власне, історія про найбільш авантюрний день усієї подорожі.
Про Долину сметрі ми не знали нічого. Мали на руках лише карту.
Приперлися до входу в долину приблизно через півгодини після заходу сонця. Небо було ясним, сутінки тільки починали загусати, тому місцевість непогано проглядалася в усі боки. Відразу стало ясно, що у порівнянні з Долиною сметрі Місячна долина - то просто попса. Величезні прямовисні стіни (часом до сорока метрів), тільки глина, пісок та вапняк, жодної тваринки, жодної живої істоти навкруги. І небо таке чисте, що можна розгледіти Молочний шлях...
Ну а потім (що, в принципі, цілком логічно) ми застрягли в дюнах :) Дорога раптово обірвалася, машину кілька раз підкинуло, мотор захлох і... і все.
Перший раз ми вгрузли недалеко від твердого грунту. Ми утім спромоглися розкопати заднє колесо, затим я підпихав пікап спереду, Ян здавав назад, і спільними зусиллями машину вдалося витягти. Після того постала проблема розвернутися. Я вийшов з машини, щоб допомогти Яну зорієнтуватися і не подряпати борти об стіни каньйону...
...Як потім розказував Ян, він подумав, що ми проскочимо і що далі, може, буде нормальна дорога. Тому в той час, коли я стояв позаду авто, розмахував руками і кричав: "Здавай, здавай назад, не бійся!", Ян замість того, щоб розвернутися, з розгону рвонув уперед. І він знаєте, проскочив... Метрів так із сорок. От тільки дороги там не було і згадки. Результат закономірний: наш симпатичний червоний "Шевроле" застряг капітально, тільки тепер не в двох, а в СОРОКА метрах від твердого грунту. Надворі тим часом стемніло...

А потім було довгих дві години, протягом яких ми відкопували задін колеса та вісь, я впирався у капот, Ян газував назад, і... ми просувались не більш як на півметра. Такими ривками нам вдалося проштовхати "Шевроле" метрів з двадцять назад, поки він не сів на дно........

А тепер уявіть картинку. Ніч. Зорі. Височенні стіни Долини сметрі, напівзасипані дюнами, і два придурки, які х**рять пішки через пустелю. Ага. Це вам зараз так смішно. Нам тоді було не до сміху. Зате вже зір надивилися... на все життя :)

Ми таки дійшли до Сан-Педро, зловили на вулиці машину (цього разу 4х4), на мигах пояснили проблему. Хлоп виявився тямущим. Завіз нас до себе додому в якесь село кілометрів за 20 від Сан-Педро, взяв трос, лопату, дошки, і ми пошурували назад, рятувати наш транспортний засіб.

Джиммі, індіанець, який визвався нам помагати, оцінює ситуацію.

"Прарвьомся!"

Допомога прийшла!

Пабєда! :)
Хоча на цьому історія не закінчилася. Після того ще кілька годин ми відмивали машину і салон від піску :))
P.S. В наступному пості фотки Долини смерті, зроблені наступного дня.

Пустеля Атакама знаходиться на півночі Чилі і простягається практично до кордону з Болівією. Одне з найсухіших місць на Земній кулі. Містечко Сан-Педро де Атакама (приблизно 4000 жителів) розташоване в самому серці пустелі.

Собаки дуже дружелюбні. Варто тільки десь присісти, відразу збігаються здоровкатися :)

Ми орендували отакого красеня "Шевроле" і поїхали досліджувати справжню пустелю. Це вже потім ми зрозуміли, що не варто було брати машину 2х4, бо 4х4 на той час вільних не було. Це вже потім стало ясно, що краще повіситися, аніж пертися в пустелю на пікапі НЕ з повним приводом. Але тоді тут ми ще нічого цього не знаємо і усміхаємося, любуючись гарненьким авто...

Під катом симпатичні фотографії Місячної долини та заходу сонця у пустелі.
( Read more... )


Після того, якби ми мали клепки в голові, треба було спокійнісінько забратися й поїхати назад у Сан-Педро, залізти під ковдру і сопти у дві дірочки. Але ні. Після заходу сонця ми поперлися в інше місце, ще одну долину, яка називається Valle de la Muerte або Долина Смерті...

Сійюстані - доінкські поховальні споруди на березі озера Умайо, що на північ від Тітікаки. Місце практично безлюдне, 30 км від Пуно...

Башти збудовані в період царства Койя, заснованого народом аймара, який пізніше був підкорений інками. Всередині башт порожнини, які по формі нагадують жіночу матку. У порожнинах розміщувалися мумії в скоцюбленому положені, наче ембріони. Це мало символізувати відродження померлого у потойбічному світі. Могили використовувалися виключно для знаті.

Озеро Умайо.
...під катом ще фото та букви :)
( Read more... )

Тітікака - найвище судноплавне озеро на планеті. 3815 метрів над рівнем моря.
Було дуже холодно. Вдень температура піднімалася до +25, жарко навіть у майці, зате вночі опускалася до -5...-10.

Плавучі острови з листя тотори. Глибина в цьому місці 22 метри. Острів занурений на 1,5-2 метри. Так люди жили ще до того, як в ці краї прийшли інки.
( Read more... )

 
Once there was a dream...
Ok... This time it is another dream...
However, it has also become a reality...

Гори довкола...
( Read more... )

Moray - ще одні відомі інкські руїни, заховані далеко в горах, як кажуть, сильно off the beaten track.
Як ми туди потрапили - історія на цілий розділ. Насправді в Морай я не збирався (як, в принципі, і в Пісак, куди все одно вкінець потрапив), задача на той день була проста: добратися до Ollantaytambo, звідки потягом до Aguas Calientes (для "нєпросвєщьонних" - це містечко біля Мачу Пікчу). От тільки тут виникла заковика: перуанський президент днями надумав приватизувати якийсь шмат землі в горах коло Куско, що, зрозуміло, не сподобалося громаді. Отож, кусканці дружно оголосили страйк, перекривши усі дороги від Куско до Мачу Пікчу. Причому страйк - це не так, як у нас, вийти на площу і прапорами помахати. Страйк - це бійки, погроми, завали з каміння на дорогах. Тож, вибираючись ранком у вівторок з хостелу, я дізнався, що всі автобусні рейси в напрямку Ойянтайтамбо скасовані, в горах - блокади, та й таксисти також приєдналися до страйку. Ситуація погіршувалася тим, що я вже мав квитки до Aguas Calientes (61 бакс) і дозвіл на відвідини Мачу Пікчу (40 баксів), плюс бронювання хостела в Aguas...
Про те, якими правдами і неправдами я добрався до Мачу Пікчу, дізнаєтесь, коли прийде час :) Але по дорозі я втрапив у Морай. Про що зовсім не жалкую.
Далі ще фото Moray, соляної долини та власне Ollantaytambo - величезної фортеці інків.
( Read more... )

Saqsaywaman (читається як "sexy woman") - одна з найбільших інкських фортець. 1 миля від куско Куско, висота 3500 метрів над рівнем моря... Тюпали туди пішки. Точніше не тюпали, а дерлися: майже 300 метрів угору від центра Куско.
Взагалі, усі наступні 3 фортеці пройшли пішки за цілий день. Мало того, що висота просто зашкалює, так постійно ще й доводилося дертися вгору.
Далі ще дуже багато фото Saqsaywaman'а, а також Q'enko, Puka Pukara та Tambomachay.
( Read more... )

Не знаю чому, але мене пре ця фотка... Сонце в пустелі...

Кладовище Чаучійя - безліч могил людей Наска посеред пустелі. Дуже гнітюче місце...

NFS in the desert... гонки посеред пустелі.
( Read more... )

Руїни Кауачі. Посеред дюн, трохи вище від долини Наска. Тут колись жила еліта цивілізації Наска.
( Read more... )